Депортація — одна з найсерйозніших проблем, з якою стикаються іноземці в Німеччині. Вона може застосовуватися лише у випадках, прямо передбачених законом, і є крайнім заходом, коли іноземний громадянин втрачає право на перебування. За офіційними даними, кількість примусових видворень постійно зростає і наразі становить кілька десятків тисяч осіб на рік (за даними на 2025 рік — понад 21 тисячу осіб).
Що є депортацією з Німеччини? Кого і за що можуть вислати, а коли це неприпустимо? Які наслідки депортації? Ці та інші питання детально розглянуті в матеріалі далі.
Зміст
Що таке депортація?
У німецькому міграційному праві необхідно розрізняти два ключові поняття:
- Видворення (Ausweisung). Видворення є адміністративним рішенням органів влади про припинення права на проживання. Таке рішення ухвалюється, коли іноземець вчиняє дії, несумісні з перебуванням у країні.
- Депортація (Abschiebung). Депортація є примусовим виконанням рішення про видворення, якщо особа не залишила країну добровільно.
Процедура видворення застосовується лише після того, як іноземець не скористався можливістю добровільно залишити країну у встановлений строк. Для осіб, які отримали відмову в наданні притулку, строк для добровільного виїзду становить 30 днів, а у випадку очевидно необґрунтованих клопотань — один тиждень.
Нові правила ЄС з 12 червня 2026 року
З 12 червня 2026 року набирають чинності загальноєвропейські зміни міграційного законодавства, які зачіпають і Німеччину.
- Депортація до третіх країн без особистих зв’язків. Раніше для видворення шукача притулку до іншої країни вимагалася наявність «тісного зв’язку» (родичі, тривале проживання). Тепер достатньо угоди між Німеччиною та третьою країною — навіть якщо в людини немає з тією жодних контактів.
- Єдиний список безпечних країн походження. ЄС затвердив перелік країн, громадяни яких вважаються захищеними на батьківщині: Бангладеш, Єгипет, Індія, Колумбія, Косово, Марокко, Туніс. Країни-кандидати до ЄС (Сербія, Албанія, Чорногорія, Туреччина) також визнаються безпечними, якщо там немає збройного конфлікту або санкцій ЄС.
Для громадян цих країн заяви про притулок розглядаються у прискореному порядку. Обов’язок доведення наявності переслідування покладається на самого заявника.
Кого і за що можуть депортувати з Німеччини?
Закон про перебування (AufenthG) встановлює перелік підстав, за якими іноземний громадянин може бути депортований з Німеччини. Ці підстави можна поділити на три основні категорії: міграційні порушення, кримінальні злочини та загроза національній безпеці.
Порушення міграційного законодавства
Найпоширенішою причиною депортації є втрата законних підстав для перебування. До цієї категорії належать:
- закінчення строку безвізового перебування, періоду дії візи або виду на проживання за відсутності продовження;
- остаточна відмова в наданні притулку після проходження всіх судових інстанцій;в’їзд до Німеччини без необхідної візи або з використанням підроблених документів;
- надання неправдивих відомостей до міграційних органів (про особу, сімейний стан або адресу реєстрації);
- нелегальна трудова діяльність без відповідного дозволу;
- відсутність засобів до існування у поєднанні з ігноруванням вимог відомств.
Ці порушення фіксуються міграційними службами та федеральною поліцією. У разі виявлення іноземець отримує повідомлення про обов’язок залишити країну з наданням строку для добровільного виїзду.
Вчинення кримінальних злочинів
Видворення та подальша депортація застосовуються до іноземців, які вчинили злочини, що становлять загрозу для громадської безпеки. Підстави для цього регулюються §53–§55 AufenthG, де враховується як тяжкість злочину, так і особисті обставини іноземця (строк проживання, сімейні зв’язки, ступінь інтеграції).
При цьому закон не вимагає обов’язкової наявності вироку суду, якщо існує реальна небезпека повторних правопорушень. Підставами для депортації є:
- умисні злочини проти життя та здоров’я (вбивство, тяжкі тілесні ушкодження);
- злочини проти власності, вчинені неодноразово або із застосуванням насильства;
- незаконний обіг наркотичних засобів у значних розмірах;
- сексуальні злочини, включаючи насильницькі дії та злочини проти дітей;
- участь у діяльності злочинних угруповань або організованої злочинності.
Під час оцінки тяжкості вчиненого злочину також враховуються обставини його вчинення, наявність рецидивів і ступінь суспільної небезпеки. Рішення про видворення ухвалюється після зважування інтересів безпеки держави та права іноземця на повагу до приватного і сімейного життя.
Загроза національній безпеці
Окрему категорію становлять випадки, передбачені §58a AufenthG. Ця норма дозволяє федеральним землям депортувати іноземця без попереднього видворення за наявності конкретної загрози для безпеки Німеччини. Захід застосовується до осіб, визнаних небезпечними елементами (Gefährder), навіть якщо вони мають чинний дозвіл на проживання або статус біженця, який у таких випадках анулюється.
Станом на 2025 рік через загрозу національній безпеці було депортовано:
- Релігійна ідеологія (включаючи ісламізм): 458 осіб.
- Правий екстремізм: 71 особа.
- Ліва ідеологія: 6 осіб.
- Іноземна екстремістська ідеологія (наприклад, PKK): 24 особи.
Захід застосовується на основі оцінки ризику вчинення політично мотивованих злочинів. Тобто кожен випадок є індивідуальним.
Підсумуємо короткі висновки щодо причин депортації:
| Категорія підстав | Конкретні причини депортації |
|---|---|
| Порушення міграційного законодавства | Закінчення строку дії ВНЖ або візи, остаточна відмова в притулку, в’їзд без візи, надання підроблених документів, нелегальна робота, відсутність засобів до існування |
| Кримінальні злочини | Умисні злочини проти життя та здоров’я, насильницькі злочини проти власності, наркоторгівля, сексуальні злочини (делікти), участь в організованій злочинності |
| Загроза національній безпеці | Терористична діяльність, визнання особи небезпечним елементом (Gefährder), екстремізм, підтримка іноземних екстремістських ідеологій, створення реальної загрози для громадського порядку |
Статистика депортацій за 2025 рік показує, що найчастіше видворення здійснювалося до Туреччини (2118 осіб) і Грузії (1581 особа). При цьому спостерігається тенденція до збільшення кількості депортацій: з січня по листопад 2025 року було депортовано на 16% більше людей, ніж за аналогічний період попереднього року.
Кого не можна депортувати за §60 AufenthG?
Параграф 60 Закону про перебування встановлює абсолютні та відносні заборони на депортацію іноземців. Ці положення ґрунтуються на міжнародних зобов’язаннях Німеччини та захисті фундаментальних прав людини. На відміну від тимчасової відстрочки депортації (Duldung), заборона за §60 AufenthG визнається Федеральним відомством з питань міграції та біженців (BAMF) у межах процедури надання притулку та веде до видачі дозволу на проживання строком не менше одного року.
За гуманітарними причинами
Відповідно до Abs.5 §60 AufenthG, іноземець не може бути депортований, якщо це суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заборона на видворення застосовується у випадках, коли депортація створює реальний ризик порушення фундаментальних прав, включаючи заборону катувань, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження відповідно до статті 3 Європейської конвенції з прав людини.
Гуманітарна заборона на депортацію застосовується у ситуаціях крайньої гуманітарної кризи, коли в країні походження відсутні базові умови для виживання — їжа, житло, мінімальна медична допомога. При цьому недостатній рівень життя сам по собі не є підставою, необхідно довести наявність виняткових обставин, що загрожують людській гідності.
За причиною політичного переслідування
Abs.1 §60 AufenthG реалізує положення Женевської конвенції про статус біженців. Заборона на депортацію діє, якщо в приймаючій державі життю або свободі іноземця загрожує небезпека через його расу, віросповідання, громадянство, належність до певної соціальної групи або через політичні переконання.
У разі неминучої смертної кари
Згідно з Abs.3 §60 AufenthG, іноземець не підлягає депортації до держави, яка розшукує його за вчинення злочину, якщо існує реальна загроза застосування або виконання смертного вироку. У таких випадках застосовуються положення про екстрадицію, і депортація виключається незалежно від тяжкості вчиненого діяння.
За станом здоров’я
Abs.7 §60 AufenthG встановлює суворі критерії для заборони депортації за медичними підставами. Заборона на видворення застосовується лише за наявності суттєвої небезпеки для життя або здоров’я іноземця. Медичні підстави визнаються лише у випадку смертельних або тяжких захворювань, які можуть значно погіршитися внаслідок депортації.
Для визнання медичної заборони на депортацію необхідно надати кваліфікований медичний висновок.
Заборона на депортацію для сімей з дітьми
Федеральний адміністративний суд Німеччини у рішенні від 22 травня 2025 року (1 C 4.24) підтвердив, що наявність сім’ї з малолітніми дітьми сама по собі не створює заборони на депортацію за §60 AufenthG. Сімейні обставини враховуються під час оцінки пропорційності видворення, але не є підставою для заборони на депортацію, якщо в країні походження не існує додаткових ризиків.
Процес депортації іноземця з Німеччини
Процедура депортації є багатоступеневим процесом за участю різних державних органів.
Рішення про депортацію ухвалюється міграційними органами, які перевіряють наявність юридичних перешкод для видворення. У Баварії, наприклад, створено спеціальне відомство з питань притулку та повернення (Landesamt für Asyl und Rückführungen), що координує депортації по всій федеральній землі.
Строк для добровільного виїзду становить 30 днів при звичайній відмові в притулку і один тиждень при очевидно необґрунтованих клопотаннях або при поверненні до безпечної третьої держави. За відсутності перешкод призначається дата депортації, про яку сам іноземець не повідомляється.
Схематично процедура виглядає так:
Що стосується самого процесу депортації, то у призначений день, найчастіше рано вранці, у двері квартири без попереднього повідомлення стукають співробітники Федеральної поліції. Вони мають право зламати двері, якщо іноземець відмовляється відчиняти. Далі слідує примусовий супровід — іноземця можуть взяти під руки, за потреби застосувати кайданки та доставити до поліцейського автомобіля.
Депортованого везуть до аеропорту і саджають на рейс до країни походження під конвоєм до моменту передачі прикордонним органам приймаючої сторони. Якщо іноземець чинить активний опір, застосовуються заходи примусу, а в окремих випадках рейс може бути відкладений, що призводить до поміщення особи до центру тимчасового утримання до наступної спроби видворення.
Заборона на в’їзд до Німеччини та інші наслідки
Депортація тягне за собою встановлення заборони на в’їзд і перебування на всій території Німеччини та Шенгенської зони. Відповідно до §11 AufenthG, щодо іноземця, який зазнав видворення або депортації, компетентний орган зобов’язаний встановити заборону на повторний в’їзд до країни. Інформація про видворення вноситься як до національних баз даних (INPOL, АЦР), так і до Шенгенської інформаційної системи (SIS), що забезпечує відстеження переміщень особи через кордони всіх держав-членів ЄС.
Строк дії заборони залежить від конкретних обставин справи і встановлюється на розсуд відомства:
- до п’яти років — стандартний строк для більшості випадків депортації;
- до десяти років — за наявності серйозної загрози громадській безпеці або вчинення тяжкого кримінального злочину;
- двадцять років або безстроково — у випадку особливо тяжких злочинів (терористична діяльність, злочини проти людяності).
Строк дії заборони починає обчислюватися з моменту фактичного виїзду іноземця з Німеччини.
Що таке статус Duldung у Німеччині?
Важливо розуміти, що Duldung не скасовує обов’язок залишити країну, а лише тимчасово призупиняє його примусове виконання. Особа зі статусом Duldung як і раніше зобов’язана виїхати, щойно перешкоди для депортації зникнуть.
Підставами для надання Duldung є:
- відсутність документів, що посвідчують особу, за умови, що іноземець вживає всіх можливих заходів для їх отримання;
- медичні причини, що перешкоджають транспортуванню (наприклад, захворювання, яке робить переліт неможливим);
- вагітність або наявність малолітніх дітей;
- неможливість виїзду з причин, що не залежать від іноземця (відсутність авіасполучення, відмова країни походження приймати своїх громадян);
- дострокове припинення навчання за наявності особливих обставин;
- термінові гуманітарні або особисті причини, що потребують тимчасового подальшого перебування іноземця на території Німеччини.
Duldung видається на обмежений строк. Якщо міграційна служба припускає, що видворення стане можливим найближчим часом, дулдунг може бути виданий на один місяць. Якщо перешкода має триваліший характер, строк може становити до шести місяців з можливістю подальшого продовження.
З 2025 року законодавство передбачає також спеціальні види Duldung:
- навчальна толерантність (Ausbildungsduldung) для осіб, які проходять кваліфіковане професійне навчання;
- трудова толерантність (Beschäftigungsduldung) для осіб, які пропрацювали не менше 12 місяців і виконали вимоги щодо ідентифікації особи.
Однак на практиці ці можливості використовуються рідко. На момент публікації цього матеріалу лише 2,3% усіх власників Duldung мали навчальну або трудову толерантність.
Які права має власник Duldung?
Власники тимчасової відстрочки депортації мають обмежені права порівняно з особами, які мають дозвіл на проживання. Duldung не є легальним статусом проживання, а лише тимчасово призупиняє примусове виконання обов’язку залишити країну.
Трудова діяльність
Доступ до трудової діяльності регулюється Abs.5b §60a AufenthG і можливий лише за наявності спеціального дозволу міграційної служби. Дозвіл на роботу видається за дотримання таких умов:
- наявність чинного посвідчення Duldung;
- проживання в Німеччині не менше трьох місяців;
- наявність конкретного роботодавця, який заповнив формуляр «Erklärung über das Beschäftigungsverhältnis»;
- умови праці та оплата повинні відповідати умовам праці німецьких працівників.
Для осіб, зобов’язаних проживати в центрі прийому біженців (Anker-Einrichtung), доступ до ринку праці відкривається лише після шести місяців перебування.
При цьому є низка випадків, коли працевлаштування заборонено:
- іноземець в’їхав до Німеччини для отримання допомоги за законом про виплати для осіб, які шукають притулок;
- видворення не може бути здійснене з причин, за які відповідає сам іноземець (недостатнє сприяння в отриманні паспорта, обман щодо особи або громадянства);
- Duldung видана з позначкою «Duldung für Personen mit ungeklärter Identität» (для осіб з невстановленою ідентичністю);
- іноземець походить з так званої «безпечної країни походження» (член ЄС, Албанія, Боснія і Герцеговина, Гана, Косово, Північна Македонія, Чорногорія, Сенегал, Сербія) і подав заяву про притулок після 31 серпня 2015 року, яка була відхилена або відкликана.
Самозайнятість для осіб зі статусом Duldung законодавчо не заборонена, але на практиці отримати дозвіл на неї вкрай складно. Потрібна згода міграційної служби та Федерального агентства з праці, а також докази, що діяльність не призведе до залежності від соціальних виплат.
Професійне навчання
Для проходження виробничого професійного навчання (дуальної системи) потрібен дозвіл на здійснення навчання (Erlaubnis zur Ausübung einer betrieblichen Berufsausbildung), який запитується індивідуально для конкретного місця навчання. Чисто шкільне професійне навчання не потребує дозволу.
Після успішного завершення кваліфікованого професійного навчання у власників навчальної Duldung (Ausbildungsduldung) виникає право на отримання дозволу на проживання для роботи за отриманою кваліфікацією строком на два роки.
Соціальні виплати та медичне обслуговування
Власники Duldung мають право на отримання медичної допомоги в межах закону про виплати для осіб, які шукають притулок (Asylbewerberleistungsgesetz). Після 36 місяців безперервного перебування вони отримують право на соціальну допомогу за нормами Соціального кодексу Німеччини, якщо не буде доведено, що вони умисно затягували свій виїзд.
Територіальні обмеження
Особи зі статусом Duldung підлягають територіальним обмеженням (Residenzpflicht). Як правило, вони зобов’язані проживати в межах конкретної федеральної землі або навіть у визначеному районі. Однак після трьох місяців легального перебування це обмеження автоматично знімається, якщо не ухвалено іншого рішення. За відсутності засобів до існування застосовується також обов’язок проживання за визначеною адресою (Wohnsitzauflage).
Відмінності між Abschiebungsverbot і Duldung
Принципово важливо відрізняти заборону на депортацію (Abschiebungsverbot), про яку детально йдеться в розділі §60 AufenthG, від поняття відстрочки депортації (Duldung). Ці два статуси іноді плутають, але між ними існують принципові відмінності:
| Заборона на депортацію (§60 AufenthG) | Відстрочка депортації (§60a AufenthG) | |
|---|---|---|
| Підстава | Небезпеки в країні походження (політичне переслідування, загроза катувань, смертної кари, тяжка хвороба без лікування) | Тимчасові перешкоди для вислання (відсутність документів, хвороба, вагітність, неможливість транспортування) |
| Правовий статус | Призводить до отримання дозволу на проживання (строком щонайменше один рік) | Не надає легального статусу проживання, лише фіксує неможливість депортації |
| Обов’язок виїхати | Скасовується повністю | Зберігається, але тимчасово не виконується |
| Хто ухвалює рішення | Федеральне відомство з питань міграції та біженців (BAMF) | Місцева міграційна служба (Ausländerbehörde) |
| Строк дії | Безстроковий (доки існують підстави), дозвіл на проживання продовжується | Обмежений (зазвичай до 6 місяців), потребує регулярного продовження |
Процедура визнання заборони на депортацію
Процедура відрізняється залежно від типу заборони — постійної за §60 AufenthG або тимчасової за §60a AufenthG. Важливо розуміти цю різницю, оскільки від неї залежить, який орган ухвалює рішення і який документ зрештою отримує іноземець.
Заборона на депортацію за §60 AufenthG
Заборони, пов’язані з небезпеками в країні походження, розглядаються BAMF у межах процедури надання притулку. Відомство перевіряє поетапно (переходячи до наступного кроку, якщо попередній неможливий) право на:
- притулок;
- статус біженця;
- додатковий захист;
- національні заборони на депортацію за §60 AufenthG.
Для визнання заборони необхідно надати переконливі докази. У разі медичних підстав потрібен кваліфікований висновок із зазначенням діагнозу, ступеня тяжкості захворювання та прогнозу його погіршення у разі депортації.
У разі позитивного рішення BAMF іноземець отримує дозвіл на проживання за Abs.3 §25 AufenthG строком на один рік із можливістю продовження.
Внутрішні перешкоди для вислання за §60a AufenthG
Питання тимчасової заборони на депортацію розглядаються місцевими міграційними службами (Ausländerbehörde). За наявності підстав видається Duldung, який підлягає регулярному продовженню та анулюється після зникнення перешкод для виїзду.
Часті питання
Підсумовуючи, депортація з Німеччини є чітко врегульованою законом процедурою, що застосовується до іноземних громадян, які втратили право на перебування в країні. Законодавство встановлює як підстави для вислання, так і вичерпний перелік обставин, що виключають депортацію. Важливо розрізняти два принципово різні інструменти: національну заборону на депортацію (Abschiebungsverbot), яка веде до отримання дозволу на проживання, та тимчасову відстрочку депортації (Duldung), що лише призупиняє вислання.
Переключиться на русский язык
