Німеччина є країною з високим рівнем соціального захисту. Це стосується й норм трудового законодавства, згідно з якими звільнення суворо регламентоване та має відбуватися за встановленими правилами. Будь-яке порушення цих норм роботодавцем надає працівникам право на компенсації: від поновлення на роботі до виплат певних сум.
Як відбувається звільнення в Німеччині? Яких форм й строків має дотриматися роботодавець, щоб розірвання трудового договору було законним? Які виплати й коли здійснюються? Відповіді на ці та інші питання детально розглянуто в цьому матеріалі.
Зміст
Що таке звільнення в Німеччині?
Існує й більш вущий термін – Entlassung. Цей тип стосується лише звільнення з ініціативи роботодавця в Німеччині (коли ініціатором розірвання трудових відносин є роботодавець). Сюди також входить дисциплінарне звільнення (так зване звільнення без попередження – fristlose Kündigung), наприклад, за невиконання працівником своїх обов’язків або серйозні порушення.
За що можуть звільнити в Німеччині?
Роботодавець у Німеччині може звільнити працівника двома способами:
- З дотриманням установлених правил (622 BGB), зокрема строку повідомлення (про який докладніше йдеться далі). Цей тип розірвання договору не потребує зазначення причин.
- Без попереднього повідомлення (626 BGB). У цьому варіанті причина має бути поважною, а працівника, якого звільняють, слід повідомити про неї.
Відповідно, у першому випадку причина може бути будь-якою, головне – дотримуватись формальностей розірвання договору. У другому — повинні існувати обставини, що роблять нерозумним очікувати від сторони, яка розриває відносини, продовження трудових відносин до кінця строку повідомлення чи до погодженої дати розірвання, з урахуванням усіх обставин конкретного випадку та інтересів обох сторін. Сторона, що розриває договір, зобов’язана на вимогу негайно письмово повідомити іншу сторону про причину розірвання.
Кого й коли заборонено звільняти?
У Німеччині діє Kündigungsschutzgesetz (KSchG) – Закон про захист від несправедливого звільнення. Його норми працюють за таких умов:
- У компанії постійно працює понад 10 співробітників;
- Трудові відносини тривали понад пів року.
Відповідно до норм цього нормативно-правового акта, за виконання зазначених умов звільнення можливе лише тоді, коли воно соціально обґрунтоване. З яких причин можуть звільнити з роботи в Німеччині:
| Причини | Пояснення |
|---|---|
| Особисті | Непридатність, хвороба, зокрема негативний прогноз щодо стану здоров’я, втрата можливості виконувати роботу (наприклад, позбавлення водійських прав), тюремне ув’язнення |
| Поведінкові | Грубі порушення обов’язків, наприклад, відмова від роботи, крадіжка, розтрата |
| Операційні | Невідкладні виробничі потреби, що унеможливлюють продовження роботи (наприклад, реструктуризація, банкрутство) |
Виходячи з викладеного вище, не підлягають захисту від звільнення працівники в таких випадках:
- Випробувальний термін. Максимальний період – 6 місяців, однак і тут можливе розірвання договору без пояснення причин з попередженням за два тижні;
- Малі підприємства. Компанії, в яких працює не більше 10 співробітників.
Крім цього, законодавчо встановлено спеціальні положення захисту для таких категорій працівників із постійним статусом зайнятості. А саме:
- особи з тяжкими формами інвалідності;
- вагітні жінки;
- працівники у відпустці по догляду за дитиною;
- стажери;
- члени виробничої ради.
Чи можуть звільнити на лікарняному в Німеччині?
Сам по собі лікарняний не надає жодних преференцій чи захисту від звільнення. Водночас він не звільняє й від обов’язків, притаманних будь-якому розірванню трудових договорів.
Наявність лікарняного також не скасовує положення KSchG та інших форм захисту від звільнення. Якщо хвороба є підставою для припинення трудових відносин (наприклад, працівник через стан здоров’я більше не може виконувати свої обов’язки), то тягар доведення цього факту лежить на роботодавці.
Звільнення в Німеччині з ініціативи роботодавця
Якщо йдеться не про розірвання договору без повідомлення, причини якого роботодавець зобов’язаний повідомити й довести, то мають виконуватися дві обов’язкові умови: подання письмового повідомлення та дотримання строків попередження про звільнення.
Повідомлення про звільнення
Повідомлення про звільнення оформлюється виключно письмово (§623 BGB). Документ вважається дійсним лише тоді, коли працівник отримав його з оригінальним підписом роботодавця або його офіційного представника. Усне звільнення недійсне, як і звільнення через WhatsApp, електронну пошту, SMS, факс тощо.
У повідомленні про звільнення має бути чітко зазначено, що роботодавець має намір звільнити працівника. При цьому використання самого терміна «звільнення (Kündigung)» не є обов’язковим. Це вимога особливо важлива у випадках негайного звільнення (без повідомлення). У таких випадках повідомлення повинно чітко й недвозначно вказувати, що трудові відносини припиняються негайно або з поважної причини з наданням попереднього повідомлення.
Для стандартного розірвання трудового договору достатньо, щоб було зрозуміло, що трудові відносини мають бути припинені в найкоротші можливі строки. Типові формулювання включають:
«Hiermit kündigen wir das mit Ihnen bestehende Arbeitsverhältnis zum nächstmöglichen Termin, das ist nach unserer думки …».
Є й винятки:
- До розірвання договорів про учнівство (стажування) після випробувального терміну застосовується особливе правило. Закон про професійне навчання передбачає, що таке розірвання має бути обґрунтованим. Якщо в повідомленні про розірвання відсутнє обґрунтування, воно вважається недійсним уже з цієї причини.
- Те саме стосується звільнень під час декретної відпустки, тобто під час вагітності та протягом чотирьох місяців після пологів. Звільнення без поважної причини також недійсні в цьому випадку.
Дуже важливу роль при звільненні відіграє строк до фактичного розірвання трудового договору, за який роботодавець зобов’язаний надати повідомлення.
Строки повідомлення
Строки повідомлень встановлені §622 BGB. Однак почнемо з винятків:
- У разі звільнення без строку повідомлення трудові відносини припиняються негайно;
- Ури звільненні з ініціативи працівника строк повідомлення завжди становить 2 тижні (якщо не існує окремих юридично значущих домовленостей);
- Протягом випробувального терміну, що становить до шести місяців, встановлений законом строк повідомлення становить два тижні;
- Якщо в компанії працює менше 20 людей, строк повідомлення може становити не менше 4 тижнів.
В інших випадках застосовуються встановлені законом строки, періоди, передбачені трудовим договором або чинним колективним договором.
Законодавчо закріплена тривалість строку повідомлення залежить від тривалості трудового стажу на цьому підприємстві:
| Стаж | Мінімальний строк повідомлення |
|---|---|
| Понад 2 роки | 1 місяць |
| Понад 5 років | 2 місяці |
| Понад 8 років | 3 місяці |
| Понад 10 років | 4 місяці |
| Понад 12 рокі | 5 місяців |
| Понад 15 років | 6 місяців |
| Понад 20 років | 7 місяців |
Договірні строки повідомлення
Багато колективних договорів містять власні строки повідомлення. Сторони таких угод часто вважають необґрунтованим те, що закон встановлює триваліші строки повідомлення лише для роботодавців. Тому колективні договори інколи передбачають інші строки повідомлення, ніж визначено законом.
Трудові договори також можуть встановлювати строки повідомлення, що виходять за межі законодавчих норм. Тому після отримання повідомлення про розірвання трудового договору завжди слід спершу перевірити його умови. У разі неплатоспроможності роботодавця закон скорочує всі довші строки повідомлення до трьох місяців.
Aufhebungsvertrag замість звільнення
Сторони мають право підписати додаткову угоду – Aufhebungsvertrag, яка встановлює, зокрема, і дати звільнення, відмінні від стандартних строків повідомлення. У кожному випадку це можуть бути індивідуальні умови, при цьому:
- Перевагою є можливість звільнитися швидко та отримати вихідну допомогу (див. далі);
- Недоліком стане триваліший строк очікування допомоги з безробіття.
У кожній ситуації, з огляду на обставини, працівникові варто уважно зважити всі аргументи, перш ніж підписувати угоду сторін.
Розірвання строкових трудових договорів
Трудовий договір на визначений строк, як правило, припиняється у узгоджену дату або після досягнення погодженої мети. Його можна розірвати лише тоді, якщо це прямо передбачено його текстом або врегульовано колективним договором, що застосовується до цих трудових відносин.
Без спеціальної домовленості дострокове розірвання такого трудового договору заборонене. Виняток становлять випадки негайного розірвання у зв’язку з особливо серйозними порушеннями посадових обов’язків.
Kündigungsschutzklage: позов про неправомірне звільнення
Кожне звільнення є серйозною проблемою для працівників як у фінансовому, так і в емоційному плані. Тому надзвичайно важливо знати та захищати свої права. Німецьке трудове законодавство, зокрема вже згаданий KSchG, надає підґрунтя для захисту від необґрунтованих звільнень. Однак цей захист застосовується лише за певних умов і потребує активної позиції осіб, які вважають свої права порушеними.
Ще раз нагадаємо, що розірвання трудового договору підпадає під дію KSchG, якщо в компанії працює понад 10 співробітників, при цьому працівники з неповною зайнятістю враховуються пропорційно — 0,5 або 0,75, а працівник, що звільняється пропрацював у компанії понад 6 місяців.
Послідовність дій така:
- Подання позову. Зробити це необхідно протягом 3 тижнів з моменту отримання письмового повідомлення про звільнення.
- Засідання щодо врегулювання спору. Проводиться через кілька тижнів після подання позову з метою досягнення мирного рішення, наприклад, виплати вихідної допомоги.
- Судове засідання. Якщо угоди не було досягнуто, відбувається судовий розгляд законності розірвання договору.
- Рішення суду. Трудовий суд ухвалює рішення щодо звільнення. Якщо його визнано недійсним, позов вважається задоволеним.
- Апеляція. Сторона, що програла, може подати апеляцію до трудового суду наступної інстанції.
Принципове значення має строк подання позову. Якщо його пропустити, подання позову може стати неможливим (якщо не довести наявність вагомих причин пропуску строків його подання), і тоді оскаржити звільнення також стане неможливим, навіть якщо розірвання договору відбулося з порушеннями.
Компенсації при звільненні в Німеччині
Розрахунок при звільненні в Німеччині — один із найважливіших етапів процедури. Працівникам необхідно точно знати свої права, щоб не зазнати фінансових втрат.
Виплата зарплати
Виплата зарплати при звільненні в Німеччині здійснюється на звичайних для чинних трудових відносин умовах. Це стосується і порядку розрахунку, і дати виплати, і способу перерахування коштів.
Відпускні при звільненні
Чи виплачують відпускні при звільненні в Німеччині залежить від можливості або неможливості використати відпустку в натуральній формі. Обов’язок компенсувати невикористані дні відпустки встановлений §7 (4) BUrlG (Закону про відпустки).
Відпускні в Німеччині при звільненні розраховуються на підставі середнього заробітку, який, у свою чергу, визначається як середній дохід працівника за 13 тижнів до дати звільнення. Виплати за понаднормову роботу не враховуються.
Розрахунок відпускних можна приблизно здійснити за такою формулою:
(Заробітна плата брутто за 13 тижнів × кількість невикористаних днів відпустки) / Кількість робочих днів за 13 тижнів.
Наприклад, працівник працює п’ять днів на тиждень. При звільненні в нього залишається 3 дні відпустки, які він більше не може використати. Його валова місячна зарплата становить €2500. У результаті виходить відпускна виплата у розмірі ((€2500 : 4 × 13) × 3) / (13 × 5) = €375 до вирахування податків.
При цьому колективними або індивідуальними умовами можуть бути встановлені інші правила компенсації за невикористану відпустку при звільненні.
Вихідна допомога
Існує єдиний випадок, коли вихідна допомога встановлена законом. Йдеться про §1a KSchG, норми якого визначають:
- Якщо роботодавець розриває трудові відносини у зв’язку з невідкладними виробничими потребами, а працівник не подає Kündigungsschutzklage, особа, що звільняється має право на вихідну допомогу після закінчення строку повідомлення.
- Розмір вихідної допомоги становить 0,5 місячної заробітної плати за кожен рік роботи. При визначенні тривалості роботи будь-який період, що перевищує шість місяців, округлюється до повного року.
Водночас сторони мають право домовитися про виплату вихідної допомоги й за інших умов, які будуть результатом досягнутого між ними компромісу (угоди). Призначити виплату вихідної допомоги може також суд із трудових спорів.
Які документи ви отримаєте після звільнення?
Припинення трудових відносин зобов’язує роботодавця надати низку документів. Зокрема, працівник отримує:
- Дані про пенсійні накопичення (Vermögenswirksame Leistungen);
- дані соціального страхування (Sozialversicherungsausweis);
- податкову декларацію (Lohnsteuerbescheinigung);
- медичну довідку (Gesundheitszeugnis);
- дозвіл на роботу (Arbeitserlaubnis);
- характеристику з місця роботи (Arbeitszeugnis);
- довідку про відпустку (Urlaubsbescheinigung);
- довідку про роботу (Arbeitsbescheinigung).
Зверніть увагу, це той самий перелік документів, що зазначений й при звільненні з ініціативи працівника. За посиланням можна дізнатися про кожен із зазначених пунктів докладніше.
Роботодавець зобов’язаний видати документи якнайшвидше після припинення трудових відносин. В ідеалі це має відбутися в останній робочий день. Якщо деякі документи ще не готові, застосовується тижневий строк.
Що робити, якщо звільнили з роботи в Німеччині?
Розглянемо основні практичні кроки після отримання повідомлення про звільнення. Абстрагуємося від емоційної складової, зробивши акцент на юридично значущих етапах.
- Ознайомтеся з повідомленням. Перевірте, чи дотримані строки, чи правильна форма документів, чи є підпис відповідальної особи.
- Прийміть рішення, чи будете подавати позов про неправомірне звільнення. Пам’ятайте, на це є лише 3 тижні.
- Якщо нового місця роботи ще немає, а рішення щодо подання позову не прийнято, одразу після отримання повідомлення про звільнення зверніться до агентства з працевлаштування та зареєструйтеся як особа, що шукає роботу (див. Як стати на облік в Arbeitsagentur?). Це допоможе не втратити кошти допомоги.
Далі залишаються стандартні дії — допрацювати встановлений строк, провести розрахунок, забрати документи та розпочати пошук нової роботи, отримуючи допомогу з безробіття.
Часті питання
Підсумуємо. Звільнення з ініціативи роботодавця — це завжди стрес. Однак до такого розвитку подій потрібно бути готовим. Необхідно знати та захищати свої права, пройти всю процедуру з мінімальними втратами та розуміти подальші кроки.
Переключиться на русский язык
